Організація: Еколого-культурний центр "Бахмат"
Адреса організації: Україна, Донецька обл., м.Артемівськ, вул.Петровського, буд. 123, 84500
Факс: +38(0627)44-60-61
Ел. пошта: This e-mail address is being protected from spambots. You need JavaScript enabled to view it
Web-сайт: http://www.bakhmat-bakhmut.ucoz.ua
Номер заявки: 28-ІСТ-11
Керівник проекту: Жукова Наталія Анатоліївна
Назва проекту: "Останній в'язень"
Термін дії проекту: 01.06.2011 - 30.01.2012
Кошти організатора програми: 70 308,48 грн.
Опис проекту: формуванння у молодого покоління Артемівців свідомість щодо трагічного життєвого досвіду жертв нацизму з покоління 1920-30-х років шляхом залучення обох груп до збереження спогадів та участі у спільних культурно-познавательних заходах. В межах проекту проведено заходи:
«Нам ведь выдают всего 2 открытки на 1 месяц, так что я не могу всем писать и часто, а вам можно писать письма в конвертах».
«Люся, ти писала, чи я тут хожу в кіно. Нам тут не до кіна».
«Я нахожусь в городе Гаген, город очень красивый, кругом леса, и жисть очень хорошая, но не для нас».
Это наиболее выразительные цитаты из 15 656 писем, отправленных молодыми девушками и юношами из Германии домой. Они хранятся в фонде госархива Донецкой области «Письма советских граждан, угнанных в Германию из Сталинской области в период оккупации Донецкой области в 1941-1943 гг», рассекреченном в 1997 году (стиль и орфография сохранены):
«Попали к хозяину 130 человек работать на фабрике. Подвозят к воротам, кругом огорожено колючей проволокой. Ну тут мы и поняли куда попали. Тут в лагере мы побачили наших русских худых людей. Мы с Марией подняли такой вой, что страшно было слушать».
«Маму часто вспоминаю, и у меня сердце ноет так мне тяжело на сердце. С каждым днем худею, уже я поседела, приеду вы меня не признаете».
«Живем в городе Вердал, живем в бараках, работаем на фабрике с 6 часов утра до 5 часов вечера, кормят 3 раза в день. В 5 часов дают кофе и 300 гр хлеба, а в обед и вечером суп».
«Эти люди совершенно не представляют нашей жизни, они задают вопросы, от которых смешно становится: «есть ли у вас кровати, кушали ли вы мясо, все ли у вас учатся?» Не верят, что у нас есть виноград и т.п. Их нельзя разубедить в этом».
«Важко, бо я косю косою сіно з хазяїном, а косою дуже важко, це ви сами знаєте як. А в цього хазяїна сіна і всього хліба як у нашому колхозі».
«Меня хозяин позвал у свою комнату и хозяйка дала мне подарок одно большое яблоко, семь пряников и 80 штук конфет таких как у нас горошек. Все это обмотано у бумажный платочек и подвязано серебряной ленточкой. Хозяйка сказала, что в декабре в Германии детям дают подарки. Ты тоже ребенок».
Відеоролик по проекту: http://www.youtube.com/watch?v=olG4n06FcvY
Фотогалерея:
http://toleranz.org.ua/project-support/preservationistmem/2011/312-11-12#sigProGalleria9ffec9b0ef
Фільми:
|
|
Latest News
- 24.05.2021: Додаткові послуги
- 09.09.2020: у Шостці відбулася презентація сайту та 3-D туру по меморіально-освітньому комплексу «Родинна пам’ять»
- 20.02.2020 НАДАННЯ ДОПОМОГИ ВІД СПІЛКИ КОНТАКТИ
- 04.02.2020 КОЛИШНІ РАДЯНСЬКІ ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНІ
- 03.01.2019: Програма медичної допомоги жертвам нацистських переслідувань